10.10.2019
Як працюватиме новий закон і чого ще не вистачає галузі
Минулого тижня Верховна Рада ухвалила в цілому закон про удосконалення нормування у будівництві.
Як нові норми вплинуть на ринок будівництва, а також чого бракує у документі, розповів Mind член громадської ради при Антимонопольному комітеті України (АМКУ), партнер юридичної фірми «Антіка» Сергій Корнієнко.
Третього жовтня 2019 року, саме напередодні Всесвітнього дня архітектури, що традиційно святкують у перший понеділок жовтня, Верховна Рада України ухвалила закон «Про внесення змін до закону України «Про будівельні норми» щодо удосконалення нормування у будівництві».
Як пояснювали розробники документа, його прийняття сприятиме запровадженню інноваційних та прогресивних технологій, посиленню інвестиційної привабливості будівельного ринку та подальшому розвитку будівельної галузі. Ми спробували розібратись, чи дійсно його ухвалення призведе до досягнення поставлених його розробниками цілей та надасть можливість запровадити інноваційні та прогресивні технології при розробці та використанні будівельних норм.
Сьогодні нормування у будівництві в Україні здійснюється за принципом, що носить розпорядчий характер. Надмірна зарегульованість будівельних норм досить часто не відповідає нагальним потребам на ринку будівництва і не дає змоги прозоро і швидко виводити на ринок нові технології та матеріали. А це створює перешкоди для запровадження інноваційних та прогресивних технологій у сфері містобудування.
Про нові методи нормування
Ухвалений закон має на меті подолання цієї проблеми та пропонує абсолютно новий підхід до процесу нормування у будівництві, ефективність якого доведена світовою практикою. Зокрема, законом запроваджуються три різні методи нормування:
- розпорядчий,
- параметричний,
- цільовий.
Перевага ж надається двом останнім методам нормування, про що прямо зазначено в тексті закону.
Розпорядчий метод нормування полягає в поелементному описі будівельного об’єкту, згідно з яким пропонуються відповідні рішення, конструкції, матеріали, робочі характеристики тощо та не надаються жодні альтернативи. Тобто створені за розпорядчим методом будівельні норми є обов’язковими до виконання, містять детальні інструкції щодо створення певного об’єкту будівництва та, як правило, не надають жодних пояснень та не роз’яснюють цілей їх застосування, а також не містять функціональних вимог до об’єкту будівництва.
Параметричний метод передбачає встановлення певних параметрів, що визначають безпеку, функціональність та якість об’єкта нормування. Як параметри використовують цілі, функціональні вимоги та критерії, яким має відповідати об’єкт нормування. Такий метод дозволяє користувачам будівельних норм використовувати два різних підходи для дотримання обов’язкових вимог, встановлених будівельними нормами: прийнятних і альтернативних рішень.
Цільовий метод нормування є перехідним та містить елементи як розпорядчого, так і параметричного методів.
Хто тепер розроблятиме нові норми
Крім запровадження різних методів нормування у будівництві, законом також розширений перелік розробників будівельних норм та змінений підхід до оприлюднення затверджених норм і змін до них.
Так, якщо раніше виключні повноваження щодо розробки будівельних норм належали Мінрегіонбуду України та іншим міністерствам, до повноважень яких входять питання з нормування у будівництві, то після набуття чинності законом такими повноваженнями наділяються базові організації у будівництві, перелік яких має визначити Мінрегіонбуд.
Що ж стосується оприлюднення затверджених будівельних норм та змін до них, то закон замінює спосіб оприлюднення таких документів з обов’язкового опублікування в офіційному друкованому виданні відповідного суб’єкта нормування на їх розміщення на офіційному сайті розробників. Водночас закон зобов’язує розробників будівельних норм забезпечити безоплатний доступ до цих норм і змін до них для всіх користувачів. А це, безумовно, забезпечить більш широкий доступ до цієї інформації.
Чого не вистачає документу
Загалом закон та його вплив на подальший розвиток вітчизняної будівельної галузі можна оцінити позитивно. Але є певні труднощі з його імплементацією. Зокрема, практичний перехід на нові правила гри в будівництві вимагає подальшої системності та послідовності від законодавця, який повинен створити нову розгалужену систему будівельних норм, які виражатимуть конкретні цілі нормування та функціональні параметри об’єктів будівництва.
Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, а отже спрямований на регулювання тих правовідносин, що виникнуть у майбутньому. При цьому він не надає відповіді на питання: як чинні будівельні норми, що носять розпорядчий характер, мають узгоджуватись з новими нормами, розробленими за цим законом з використанням параметричного або цільового методу. Лише практичне та успішне вирішення цього питання законодавцем може надати учасникам будівельного ринку нові можливості для створення принципово нових об’єктів та стати передумовою для створення насправді інноваційного та високотехнологічного ринку.