01.02.2019
Новий Закон «Про валюту і валютні операції», який був прийнятий Верховною Радою 21 червня 2018 року та набув чинності 7 липня, на наступний день після його підписання, буде введено в дію 7 лютого 2019 року. Він має на меті зменшити державний тиск на сферу валютного контролю в Україні.
Прийняття цього закону було широко й гучно розрекламоване урядом. Акцентувалося на тому, що він практично повністю усуватиме всі бюрократичні перепони в сфері валютного регулювання і дасть можливість бізнесу протягом тривалого періоду вільно використовувати валюту. Чи дійсно це так і які насправді нововведення зафіксовані в законі?
Незважаючи на задекларовані в статті 2 закону принципи свободи здійснення валютних операцій (що нібито включає право укладати угоди і виконувати їх в іноземній валюті), закон все ще встановлює гривню як єдиний законний засіб платежу на території України.
Розрахунки в іноземній валюті допускаються в наступних випадках:
• операції зі здійснення іноземних інвестицій та повернення іноземному інвестору доходів (зокрема дивідендів) та інших засобів, отриманих на законних підставах внаслідок здійснення іноземних інвестицій;
• операції банків з надання банківських та інших фінансових послуг на підставі банківської ліцензії;
• операції з надання окремих фінансових послуг небанківськими фінансовими установами та операторами поштового зв’язку, що мають ліцензію Національного банку України (НБУ) на здійснення валютних операцій;
• операції з розміщення, виплати грошового доходу та погашення облігацій, казначейських зобов’язань України, номінованих в іноземній валюті, якщо це передбачено проспектом цінних паперів (умовами їх розміщення);
• операції з купівлі-продажу державних цінних паперів, номінованих в іноземній валюті, якщо ініціатором або отримувачем за такою валютною операцією є банк;
• інші операції, визначені Митним кодексом України та (або) нормативними правовими актами Національного банку України.
Хочу звернути увагу на цікаву особливість нового регулювання: формально законом не встановлена необхідність отримання індивідуальної ліцензії на здійснення валютних операцій. Тобто теоретично всі операції такого типу, що підпадають під виняток, зможуть вільно проводитися в іноземній валюті без попереднього звернення до Національного банку України.
Суттєвим нововведенням є можливість юридичних і фізичних осіб відкривати рахунки в іноземних банках. Сьогодні для цього потрібно отримувати індивідуальну ліцензію НБУ. З одного боку, це суттєво спростить операції для компаній, які активно здійснюють розрахунки через рахунки за кордоном. Проте наразі невідомо, як НБУ і банки в цьому випадку проводитимуть валютний контроль і фінансовий моніторинг.
Варто підкреслити дійсно важливі зміни в системі валютного регулювання, а саме: зміну підходу до встановлення термінів повернення виручки по експертно-імпортних операціях. Тепер НБУ, крім встановлення винятків і спеціальних термінів по окремих видах товарів або операцій, може також встановити мінімальні граничні суми операцій, при перевищенні яких будуть застосовуватися обмеження щодо термінів експортно-імпортних операцій.
Це дозволить виключити необхідність підтвердження факту поставки товарів чи надання послуг по малих операціях і покупках за кордоном. Слід зазначити, що існуючі вимоги робили складною оплату низки послуг, зокрема в сфері інтернет, оскільки будь-яка оплата вимагала укладення формального договору і періодичного підписання актів приймання-передачі послуг.
З іншого боку, сам закон не містить ніяких конкретних норм в цій частині, залишаючи деталізацію регулювання на розсуд НБУ. Які терміни встановить Національний банк України та чи скористається можливістю лібералізації норм, наданих законом, наразі залишається під питанням.
Фактично, до прийняття Національним банком регулювання, спрямованого на деталізацію норм законів, складно передбачити, як конкретно позначиться новий закон на бізнесі, якщо не брати до уваги права відкриття рахунків за кордоном.