05.03.2020
Компаніям доведеться доводити вплив коронавірусу на невиконання контрактів, наводячи обґрунтовані аргументи для визнання, що коронавірус COVID-19 є форс-мажорною обставиною, вважають опитані агентством “Інтерфакс-Україна” юристи.
Молодший юрист юридичної фірми “Астерс” Олексій Ізотов, зокрема, зазначив, що в контексті України, під форс-мажором розуміють надзвичайні та невідворотні обставини, які об’єктивно унеможливлюють виконання зобов’язань, передбачених умовами договору.
“Хоча це визначення і згадує епідемії, все-таки необхідно оцінити, на скільки поширення коронавірусу в конкретній ситуації зможе звільнити від обов’язку виконувати договір”, – сказав він.
На думку юриста, для того, щоб категорично відповісти на запитання чи вважається коронавірус COVID-19 форс-мажором чи ні, потрібно оцінити чи буде це обставиною, по-перше, надзвичайною і не підвладною волі сторін договору, по-друге, непередбачуваною, тобто її виникнення не могло бути передбачено під час укладення відповідного договору або до настання терміну виконання конкретного зобов’язання, по-третє – неминучою і, по-четверте “має бути присутній причинно-наслідковий зв’язок між такою обставиною і неспроможністю сторони договору виконати свої конкретні зобов’язання”.
“Оцінюючи вплив коронавірусу в таких країнах як Китай, Південна Корея та Іран на бізнес, загалом можна дійти висновку, що форс-мажор справді присутній. Однак, наявність можливості посилатися на форс-мажор матиме лише той контрагент, який зможе довести неможливість виконання договору саме через епідемію коронавірусу COVID-19. Якщо ж контракт передбачає можливість його виконання третьою особою або можливістю знайти альтернативу, малоймовірно, що посилання на коронавірус COVID-19 спрацює”, – вважає Ізотов.
За його словами, підрядник не може посилатися на епідемію коронавірусу як на обставину, що звільняє його від зобов’язання задіяти та направити на виконання робіт працівників із держави, де спалахнула така епідемія, якщо при цьому умови договору не міститимуть обмежень за національністю таких працівників.
Посилання на коронавірус також неможливе, якщо договір постачання не визначає, що товар має бути вироблений саме на заводі в Китаї і не може бути замінений аналогічним товаром, який зроблений в іншій країні, поза епідемією. Тому, щоб чітко визначити чи буде коронавірус COVID-19 форс-мажором, потрібно дивитися кожну конкретну ситуацію в контексті положень конкретного договору.
“Однак, стрімке поширення вірусу на всіх континентах і жорсткі обмежувальні заходи, які вживають держави у відповідь на епідемію, дають підстави вважати, що надалі все більшу кількість випадків невиконання договірних зобов’язань виправдовуватимуть цією епідемією”, – прогнозує Ізотов.
У свою чергу експерти юрфірми Avellum – старші юристи Дмитро Коваль, Юрій Гулеватий і юрист Дмитро Ізотов зазначили, що в певних випадках COVID-19 справді може стати обставиною, що звільняє компанію від відповідальності за невиконання своїх контрактних зобов’язань, однак, сама по собі, ця обставина не є універсальним виправданням, що звільняє від відповідальності всі компанії за замовчуванням.
“Іншими словами, для того щоб визначити чи є спалах коронавірусу форс-мажорною обставиною, необхідно, насамперед, розбиратися в обставинах кожного конкретного випадку, звертатися до умов договору, праву, застосовуваним до контрактів тощо”, – сказали вони.
Експерти компанії Avellum наголосили, що навіть якщо договір прямо визнає епідемію форс-мажорною обставиною, цього може бути недостатньо.
“Компанії, яка посилається на коронавірус як на форс-мажор, необхідно довести, що саме ця обставина повністю перешкоджає виконанню її контрактних зобов’язань. Тобто, якщо у компанії є робочий варіант із альтернативним виконанням (навіть складнішим або витратнішим), вона зобов’язана використовувати цей варіант”, – вважають юристи.
На їхню думку, на форс-мажорні обставини можуть посилатися будь-які компанії, виконання контрактних зобов’язань яких стало неможливим через обмежувальні заходи, вжиті відповідними державами, наприклад, заборона на вхід/вихід кораблів у порт/з порту, заборона експорту/імпорту продукції тощо, однак є ще низка юридичних інструментів, які можуть застосовуватися в цьому випадку. Зокрема, якщо контракт не передбачатиме застереження про форс-мажор, компанії можуть спробувати застосувати доктрину фундаментального зміни обставин (англ. Hardship). Наприклад, в англійському праві є доктрина frustration, поріг доведення для якої набагато вище.
Юристи наголосили, що якщо хтось вже розірвав контракт, посилаючись на коронавірус, постраждала сторона може звернутися до суду, який розбиратиметься, чи звільняє коронавірус від виконання контракту чи ні.
“Такий розгляд може тривати декілька років (у залежності від країни суду). Питання про те, чи може таке рішення суду стати прецедентом також залежатиме, зокрема, від того в якій країні суд виніс рішення і наскільки схожий подібний випадок”, – вважають експерти компанії Avellum.
Зі свого боку, партнер юридичний фірми “Антіка” Сергій Корнієнко також звернув увагу, що можливість визначення спалаху коронавірусу як форс-мажору і застосування такої обставини як підстави для звільнення від цивільно-правової відповідальності залежить від різних обставин.
“Загальний підхід українського законодавця до цього питання передбачає звільнення від відповідальності за порушення зобов’язання в разі доведення самим порушником факту настання порушення внаслідок обставин непереборної сили. Відповідно до положень законодавства України, епідемія або спалах коронавірусу справді може визнаватися форс-мажорною обставиною (обставиною непереборної сили)”, – сказав він, нагадавши, що органами, які мають повноваження засвідчувати факт виникнення, тривалість і припинення форс-мажорних обставин в Україні шляхом видачі відповідного сертифіката, є ТПП України і уповноважені ним регіональні торгово-промислові палати.
Юрист зазначив, що звертатися для підтвердження форс-мажору можуть лише контрагенти, які посилаються на спалах хвороби саме на території України, при цьому тягар доведення настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) покладається саме на контрагента.
“У вітчизняних нормах права встановлені досить високі вимоги для сторони, яка зацікавлена в підтвердженні обставин форс-мажору. Так, надані нею документи мають свідчити не лише про надзвичайність, невідворотність і непередбачуваність відповідної обставини, а й про причинно-наслідковий зв’язок між обставиною та неможливістю виконання контрагентом своїх зобов’язань”, – сказав він.
При цьому Корнієнко наголосив, що в умовах незначного рівня поширення коронавірусу COVID-19 на території України, “поки що передчасно говорити про перспективи широкого застосування механізму форс-мажору, саме, українськими контрагентами”.
Водночас, за його прогнозами, в разі виникнення неблагополучної епідемічної ситуації або епідемії та вжиття обмежувальних протиепідемічних заходів на всій території України або в окремих її регіонах, цілком можлива орієнтація контрагентів на включення в договір детальних зауважень щодо коронавірусу, як підстави для звільнення від відповідальності та супроводжувальних адміністративних заходів, а також визначення таких обставин як форс-мажору.
Так, наприклад, обставину форс-мажору може бути використано українським постачальником у разі неможливості своєчасного виконання ним зобов’язань за договором з постачання товару, обумовленого введенням обмежувальних заходів на відповідній території.
Юрист звернув увагу на те, що наразі у світовій практиці починають поширюватися випадки визнання кононавірусу COVID-19 форс-мажорними обставинами.
Так, станом на 14 лютого 2020 року Китайський комітет сприяння розвитку міжнародної торгівлі, як уповноважений орган для захисту інтересів китайських компаній, видав понад 1600 сертифікатів, що охоплюють контракти, сума яких загалом становить, приблизно, $15,7 млрд. Яскравим прикладом відомого прецеденту використання короновірусу COVID-19 як форс-мажорних обставин можна вважати ситуацію з компанією China National Offshore Oil Corporation (CNOOC), однієї з найбільших нафтових компаній Китаю, яка відмовилася приймати партії зрідженого газу з посиланням на форс-мажор у вигляді спалаху коронавірусу.
Серед інших прецедентів юрист наводить приклад китайської компанії Qinghai Copper (дочірня компанія Western Mining, найбільшого виробника і продавця металів), яка 3 березня 2020 року також ще отримала сертифікат Китайського комітету сприяння розвитку міжнародної торгівлі.
Корнієнко наголосив, що альтернативним механізмом застосування заходів звільнення від відповідальності за невиконання зобов’язань може бути застосування до правовідносин сторін договірних зобов’язань положень Віденської конвенції, в яких не використовується формулювання “форс-мажор”, але передбачається можливість звільнення від відповідальності сторони за порушення, яке вона не могла передбачити.