Час чи гроші: чим можуть бути корисні бізнесу третейські суди

26.05.2020

Олексій Кот, Михайло Войцеховський

Mind.ua

Кабінет Міністрів наприкінці квітня зареєстрував у Верховній Раді законопроєкт №3411 щодо вдосконалення порядку утворення та діяльності третейських судів з метою відновлення довіри до третейського розгляду. 

Здавалося б, такі суди вже давно існують, але бізнес не дуже поспішає вносити третейський розгляд спорів у договори з контрагентами. 

Чому виникло таке ставлення, як цій ситуації може зарадити законопроєкт і чим третейські суди можуть бути корисні бізнесу, розповіли Mind керуючий партнер юридичної фірми «Антіка», д. ю. н. Олексій Кот та старший юрист Михайло Войцеховський.

Судова система України переживає не найкращі часи. Кадровий голод та велика завантаженість суддів зумовили ситуацію, за якої дотримання встановлених строків розгляду справи може викликати подив у її учасників. Для розвантаження судової системи уряд запропонував удосконалити позасудові механізми вирішення спорів та запровадити здорову конкуренцію між державними та недержавними інститутами врегулювання конфліктів.

І якщо питання медіації давно обговорюється серед суб’єктів законодавчої ініціативи, то про проблеми третейських судів голосно заговорили лише недавно.

Які проблеми вирішує законопроєкт

Першою проблемою є необізнаність громадян та бізнесу щодо діяльності третейського суду, його компетенції та можливостей. Так, за даними деяких опитувань, лише 59% опитаних знали, що таке третейський суд, і тільки 8% змогли назвати хоча б один із них.

Водночас 90% респондентів хотіли би мати можливість самостійно обирати суд та суддю, який розглядав би спір. Проте вони не знали, що така можливість у них існує ще з моменту запровадження системи третейських судів у 2004 році.

Для усунення цієї прогалини законопроєкт пропонує зобов’язати третейські суди створити вебсайти та розмістити на них дані про своє положення, регламент, контакти, порядок подання позову в електронній формі, список суддів, інформацію про розмір третейського збору тощо.

У сучасному світі така вимога може виглядати дивною, однак станом на 1 грудня 2018 року із зареєстрованих в Україні 515 третейських судів лише 33 мали власні сайти або розділи на сайтах організацій, при яких вони утворені.

Однак публікація таких відомостей не здатна сама собою сприяти збільшенню кількості справ, переданих на вирішення арбітрам.

Хто зацікавлений у популяризації цих судів

Враховуючи, що укладення договорів з третейським застереженням зазвичай відбувається за участю юристів, популяризація третейського розгляду мала би відбуватись саме за їх рахунок.

Проте небагато українських вишів може похизуватись викладанням подібних дисциплін, у зв’язку з чим для багатьох правників арбітраж є майже незнайомим явищем.

Так, за умови відновлення довіри до третейського розгляду та чіткого розуміння його переваг юристи зможуть рекомендувати своїм клієнтам укладати третейські угоди, і це матиме найкращий інформаційний ефект.

Позитивним моментом законопроєкту в цій частині є покладення на Третейську палату України обов’язку щодо сприяння розвитку обізнаності населення та формуванню позитивної громадської думки щодо третейського вирішення спорів та третейських судів.

А судді хто?

Іншою проблемою є низький рівень довіри до третейських судів, адже багато хто досі вважає їх «кишеньковими» помічниками банків.

Для усунення цієї проблеми законопроєкт пропонує встановити нові вимоги до засновників третейських судів, зокрема, передбачити необхідність наявності в них понад 5-річного стажу діяльності, можливості забезпечити суд приміщенням і матеріальними засобами.

Один засновник зможе утворити лише один третейський суд, обґрунтувавши необхідність його утворення у своєму рішенні, яке має бути передано Третейській палаті України для надання висновку щодо відповідності засновника вимогам закону. За відсутності такого висновку третейський суд не зможе бути зареєстрований, а питаннями його реєстрації займатиметься виключно Мін’юст.

Якщо в подальшому буде виявлено невідповідність засновника вказаним вимогам, діяльність третейського суду може бути припинено в судовому порядку. Така ж участь чекатиме третейські суди, що діють нині, якщо їхні засновники не отримають відповідні висновки та не приведуть правовстановлюючі документи у відповідність до вимог закону.

За умови реалізації цих положень на ринку залишаться лише активні суди, які дійсно матимуть намір надавати відповідні послуги споживачам та боротимуться за їх прихильність.

Хто контролюватиме суддів

Для підвищення довіри до третейського суду законопроєкт пропонує запровадити можливість подання до Третейської палати України скарги на третейський суд або суддю. Рішення за результатами розгляду такої скарги матиме рекомендаційний характер.

Водночас такі рішення будуть здатні формувати загальне враження про суд чи суддю, їх репутацію, а відтак стимулюватимуть суддів дотримуватись вимог закону.

Незалежність третейського суду від організації, при якій його створено, пропонується посилити шляхом надання повноважень щодо захисту професійних прав третейських суддів Третейській палаті України – постійно діючому органу третейського самоврядування, який функціонуватиме виключно за рахунок організаційних внесків засновників.

Які спори розглядають третейські суди

Компетенцію третейських судів у спорах щодо нерухомого майна пропонується повернути через три роки, яких, на думку авторів законопроєкту, буде достатньо для очищення системи третейських судів та відновлення довіри до них.

Іншою проблемою третейських судів, яка стримує передання спору на їх розгляд, вважається можливість його оскарження в державному суді та необхідність проходження додаткових процедур для примусового виконання рішення третейського суду.

Тому наділення Третейської палати України правом здійснення методичної роботи та аналізу практики правозастосування третейських судів, затвердження відповідних узагальнень є позитивним моментом. Це може сприяти тому, що рішення третейських суддів стануть більш прогнозовані, зокрема, в частині шансів на їх оскарження в компетентному суді.

Також законопроєктом передбачається можливість подання позовної заяви в електронному вигляді та створення інформаційного порталу про третейський розгляд, що здатне прискорити процес розгляду спорів третейським судом. Враховуючи незначну тривалість процедури видання виконавчого листа на підставі рішення третейського суду, швидкий третейський розгляд може нівелювати незручності у вигляді додаткових судових процедур для примусового виконання такого рішення.

Про недоліки законопроєкту

Водночас законопроєкт робить величезний крок назад у частині ефективності третейських рішень, передбачаючи, що рішення суду ad hoc (тобто не постійно діючого в окремому приміщені суду, а суду, який скликається сторонами з числа заздалегідь обраних суддів) не підлягатиме примусовому виконанню.

Тому у випадку ухилення сторони від виконання такого рішення, інша сторона вимушена буде звертатись до національного суду та вирішувати спір з початку. Мотиви таких положень нам не відомі, однак їх доцільність викликає сумніви.

У той же час більшість положень законопроєкту, за умови їх належного правозастосування, може мати дійсно позитивний ефект на стан третейського судочинства в Україні.

Чим третейські суди можуть бути корисні бізнесу

Третейські суди вигідно відрізняються від державних. Так, їх невелика завантаженість дозволяє швидко здійснювати розгляд справи, а неможливість оскарження їх рішень – отримати остаточне рішення одразу після закінчення засідання.

Національні процесуальні кодекси вимагають виконання позивачем складних передумов для відкриття провадження у справі, тоді як регламенти третейських судів зазвичай встановлюють більш лояльні правила, уникаючи надмірного формалізму.

Це ж саме стосується і відшкодування судових витрат, адже державні суди не часто повертають витрати на юридичну допомогу в повному обсязі, тоді як третейські суди не вправі зменшувати розмір адвокатського гонорару.

Працівники третейського суду не є державними службовцями, їх дохід складається із гонорарів, сплачених учасниками справи, що безумовно впливає на рівень сервісу та підхід до обслуговування клієнтів.

Суддями зазвичай є науковці чи інші фахівці у сфері права, яких сторони можуть обирати самостійно із запропонованого судом списку. Вони не носять мантій, до них не потрібно звертатись «Ваша честь», судовий процес позбавлений надмірних церемоній та більше схожий на переговори.

Третейський розгляд більш конфіденційний, зазвичай здійснюється за відсутності сторонніх слухачів, а прийняті за його результатами рішення доступні лише учасникам справи. Третейські суди зручні та доступні, адже вибір суду здійснюється сторонами і не залежить від місцезнаходження відповідача, як це заведено в державних судах.

Тому, за умови правильної реалізації ідей законопроєкту, третейський суд може стати перспективним майданчиком для вирішення більшості комерційних спорів між резидентами України.

Однак слід пам’ятати, що головною метою третейського розгляду є максимальна довіра сторін, адже рішення такого суду є одночасно рішеннями першої та останньої інстанції.

Сторони, які погоджуються на укладення третейської угоди, мають усвідомлювати всі відповідні наслідки та не шукати можливості ухилення від виконання рішення в майбутньому. А національні суди повинні формувати практику на користь непорушності таких домовленостей та неможливості перегляду третейських рішень по суті.

Поки ці прописні істини не знайдуть свого розуміння в нашому соціумі, жодні законопроєкти не здатні створити по-справжньому ефективну систему третейських судів та підвищити попит на їх послуги.