Feed-in tariff 2021

12.10.2020

Alexander Burtovoy

Commercial Property

The text of the article is available in Ukrainian only 

Енергетичний сектор в Україні давно був і залишається однією із найбільш проблемних і застарілих з погляду реформ галуззю. Навіть нові закони про ринок природного газу та ринок електричної енергії, прийняті під тиском Європейського Союзу, радше заклали фундамент для впровадження майбутніх реформ, ніж вирішили наявні проблеми.

Водночас 2020 рік запам’ятається всім енергетикам передусім війною між державою в особі Міністерства енергетики України та виробниками електроенергії з відновлюваних джерел (ВДЕ).

З кінця 2019 року та протягом першої половини 2020 із «зеленої» енергетики, залежно від ініціатора чергової хвилі інформаційних приводів, робили або ворога та головну проблему наявного стану енергетичної системи, або навпаки – показували обманутою жертвою держави, яка не хоче належним чином виконувати свої обіцянки.

Та попри всі перипетії, 10 червня 2020 року все ж підписали Меморандум про взаєморозуміння щодо врегулювання проблемних питань у сфері відновлюваної енергетики в Україні, в якому були закріплені основні параметри досягнутої згоди. На виконання цього Меморандуму держава повинна була розробити та прийняти відповідні зміни до Закону України «Про альтернативні джерела енергії».

Відповідний Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення умов підтримки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії» був прийнятий 21 липня 2020 року та набрав чинності 1 серпня 2020 року. Але чи став він тим вирішенням проблеми, яке було закладене в Меморандумі? Та чи є досягнута домовленість вирішенням наявних проблем у контексті всього енергетичного ринку та його подальшого розвитку?

Події останнього місяця свідчать, що відповідь на обидва питання радше «ні», ніж «так».

Безумовно, головні зміни – це зменшення «зеленого» тарифу, що досягається шляхом застосування понижувального коефіцієнта (від 0,975 до 0,4 залежно від типу ВДЕ) до наявної ставки «зеленого» тарифу. Закон також вводить нормативи відшкодування небалансів виробника гарантованому покупцю.

Однак прийняте рішення фактично лише тимчасово зменшує нагальність проблеми та відкладає на майбутнє питання поточної заборгованості, яка, нагадаю, у червні вже становила близько 20 мільярдів гривень. Останню згідно з Законом держава планує покрити шляхом випуску облігацій внутрішньої державної позики, яку рано чи пізно доведеться віддавати.

Традиційно для України Закон містить і низку неоднозначних норм. Зокрема, повернута норма щодо застосування надбавки для тих виробників «зеленої» енергії, які застосовують обладнання українського виробництва. Вона вже існувала в минулому та зарекомендувала себе як один із надійних способів лобіювання інтересів виробників «правильного» обладнання.

Для гарантування захисту прав інвесторів формально вводиться до Закону України «Про режим іноземного інвестування» норма про гарантію захисту від змін законодавства. Але таку гарантію держава мала б давати інвесторам на умовах Європейської енергетичної хартії та двосторонніх договорів про взаємний захист інвестицій, а тому відповідні положення не стали принциповими для інвесторів.

А от принципове питання – погашення заборгованості – й досі залишається невирішеним. Формально закріплені в Законі джерело та процедура погашення залишаються мертвою нормою. Кабінет Міністрів України наразі так і не спромігся прийняти відповідні акти для випуску облігацій і визначити порядок звернення та отримання інвесторами коштів.

Така пасивна позиція уряду, безумовно, відбивається і на настроях інвесторів. Все більше звучить заяв про те, що прийнятий Закон не забезпечив реалізацію закріплених у Меморандумі домовленостей, а окремим із них і зовсім не відповідає. Виробникам електроенергії з ВДЕ ніщо не завадить звернутись до Європейської енергетичної хартії чи до суду з позовом про порушення своїх прав як інвесторів відповідно до угод про взаємний захист інвестицій. І стягнути не лише заборгованість, але й непрямі збитки, що виникли через несвоєчасний розрахунок із боку держави.